Моя мама, енергійна і непередбачувана жінка, якось вмовила нас помінятися будинками, заявивши, що її двокімнатна квартира здається їй дуже тісною. Прагнучи до власного простору, ми з чоловіком, втомившись від життя з родичами, вже подумували про іпотеку, щоб позбавитися дискомфорту спільного проживання.
Однак, побоюючись опинитися в борговій ямі, ми вагалися, поки не знайшли ідеальну квартиру, що підходить за бюджетом та планами молодої сім’ї. Несподівано мама запропонувала обмін: свою велику квартиру на нашу меншу, аргументуючи це тим, що вона більше підходить для потреб нашої родини, і заявивши, що хоче вести простіший і компактніший спосіб життя.
Переконавшись у її впевненості, ми почали ремонт у її квартирі, щоб зробити її своєю, маючи намір зберегти неформальні відносини власності, засновані на сімейній довірі. Однак невдовзі після заселення мамина позиція змінилася. Вона стала нарікати на ізольованість та незручність нової обстановки, різко зажадала повернути їй квартиру і запропонувала нам заново вийти на ринок житла, цього разу з іпотекою.
Приголомшені й скривджені, ми знову зіткнулися з лякаючою перспективою потрясінь, почуваючи себе експлуатованими та маніпулюваними після того, як вклали гроші в ремонт під її керівництвом. Цей досвід зіпсував наші стосунки, і мені довелося боротися з примхою моєї матері та реальністю переїзду в іншу країну, щоб знайти нове рішення в умовах фінансової та сімейної напруги.