Довгі роки ми з чоловіком працювали за кордоном, знаходячи там кращі можливості, ніж були в нашому селі. Відразу після університету ми одружилися та переїхали до його просторого сімейного будинку, де його батьки з радістю прийняли нашу підтримку та компанію. Наше життя за кордоном дозволило нам відремонтувати їхній будинок, інвестуючи в його комфорт та естетику, передбачаючи спільне майбутнє.
Проте, завагітнівши, я повернулася додому, а мій чоловік продовжував працювати за кордоном до народження дитини, після чого повернувся і він. Наші заощадження та його нова робота здавалися достатніми для нашої маленької родини. Але динаміка різко змінилася, коли сестра мого чоловіка, Соня, повернулася з Польщі зі своєю дитиною.
Раптом увага і прихильність свекрів переключилися на неї – що звело нанівець роки зусиль та турботи, які ми вклали в будинок. Через постійну критику свекрухи та її явний фаворитизм по відношенню до Соні та її сина я відчувала себе відчуженою в будинку, який вже вважала своїм. Незважаючи на мої пропозиції знайти власне житло, мій чоловік наполягав на тому, щоб залишитись, вважаючи, що саме його сестра має з’їхати.
Опинившись у напруженій обстановці в сім’ї, з меншою підтримкою з боку чоловіка, я зіткнулася зі зростаючим бажанням переїзду та сімейним розладом. Як мені знайти своє місце в будинку, де я колись почувала себе цінною та захищеною?