Коли мої діти стали незалежними, я раптом відчула бажання спілкуватись. Але відчинити двері свого будинку перед Віталієм, який миттєво зачарував мене, було серйозною помилкою.

У віці 62 років я наївно відчинила двері свого будинку перед Віталієм, вважаючи, що у нас може бути спільне майбутнє. Але незабаром я була жорстоко розчарована… Після смерті мого чоловіка, який багато років боровся з алкоголізмом, я переконала себе, що мені краще бути однією, присвятити своє життя дітям та онукам. Однак, коли вони стали незалежними, я раптом виявила, що жадаю спілкування. Саме це привело мене до Віталія на невеликій вечірці з нагоди дня народження сусіда.

Його первісна чарівність та уважність миттєво підкорили мене, і через шість місяців після початку наших стосунків я запросила його жити зі мною, запропонувавши йому відволіктися від його життєвої ситуації з сином та невісткою. Тим не менш, спільне життя з Віталієм під одним дахом дуже скоро показало, що він не мав жодної подібності з людиною, яку я колись зустріла і якою була зачарована.

Його безвідповідальність і зневага до домашнього господарства – від залишення скрізь безладу до неучасті в жодних домашніх справах чи фінансових обов’язках – виявили зовсім інший – істинний його характер. Його відмова зробити свій внесок навіть у незначні поліпшення в нашому тепер уже спільному домашньому господарстві стала останньою краплею.

Я вирішила припинити наші стосунки та вигнала його зі свого будинку. Цей досвід вже остаточно привів мене до рішення більше ніколи і нікому не відкривати своє життя. Я з гордістю прийняла свою незалежність і компанію виключно моєї сім’ї.

Leave a Comment