Одним сонячним літнім ранком я йшла на роботу, коли вирішила зайти випити кави у своє улюблене кафе. Коли я сіла за столик, мене раптом гукнула жінка. Незважаючи на те, що я не впізнала цю жінку, зате відразу помітила її засмучений і змучений вигляд. Незабаром до мене дійшло: це була Зіна – моя стара подруга. Я була приголомшена її зовнішнім виглядом, а незабаром і розповіддю про її спільне життя з Макаром – нашим спільним знайомим і її чоловіком.
Колись, під час навчання в університеті, ми з Зіною боролися за розташування Макара, і врешті-решт він вибрав її – і вона вийшла за нього заміж. Їхній шлюб, який колись здавався ідеальним, як мінімум, у соціальних мережах, розпався. Бізнес Макара зазнав краху, що призвело до фінансових труднощів, зловживання алкоголем і навіть моментів застосування фізичної сили. Зіна довгі роки залишалася з ним тільки заради їхньої доньки, стійко переносячи всі негаразди.
Того вечора, розмірковуючи про своє власне життя, я зрозуміла, як мені пощастило, що в мене є підтримуючий чоловік і любляча сім’я. Зустріч з Зіною стала яскравим нагадуванням про те, наскільки непередбачуваним може бути життя і як важливо підтримувати шанобливу та щасливу сімейну обстановку. Уся ця ситуація змусила мене задуматися над ідеєю про те, що доля дійсно може обертатися по колу – як бумеранг: Зіна з Макаром колись зробили мені боляче, але тепер боляче було їм обом…