Я здогадувалася, що онук нам не рідний, але вирішила дізнатися про все дуже обережно. Ми з чоловіком подарували молодим путівки, зголосилися посидіти з онуком.

Ірина, майбутня дружина мого сина, не сподобалася мені від початку. Я прямо сказала моєму синові, що вони не пара. Справа в тому, що Ірина була звичайною дівчиною, і було зрозуміло, що її цікавлять лише гроші мого сина. Але я розуміла, що для сина це не чергове захоплення, що все серйозно. Все йшло до весілля, і ми з татом дуже турбувалися. Намагалися відмовити сина – марно. Зіграли весілля, і незабаром Іра заваrітніла. Коли ми зустрічали невістку біля nологового будинку, я глянула на малюка і відразу зрозуміла, що онук зовсім не схожий на нас.

Він був світлим, із блакитними очима. А син мій із дружиною були темненькими. Швидше за все, Ірина зрозуміла, що ми розкусили її обман, і з того часу з нами не спілкувалася. Надсилала тільки фото дитини, і ми все більше переконувалися, що хлопець нам не рідний. Якось ми вирішили, що настав час вивести невістку на чисту воду. Але вчинити вирішили хитріше: подарували молодим путівки на море, і погодилися посидіти з онуком протягом цього тижня. Як тільки молоді поїхали, ми взяли всі необхідні матеріали – слину малюка та мого чоловіка – та замовили тест на батьківство.

Прийшли результати – вони підтвердили наші побоювання. Ми з гордістю вручили синові результати тесту після його повернення. Він нам нічого не відповів: просто забрав дитину. Через тиждень прийшов із новим тестом, у якому говорилося, що він є біологічним батьком своєї дитини. В цей момент чоловік здивовано глянув на мене. Виникло питання: хто ж є рідним батьком нашого сина? Я почала нести нісенітницю, говорити, що наша лабораторія була деաевою, напевно, все наплутали. Чорт забирай: ледве викрутилася і не здала таєм ницю, яку я зберігаю вже понад 30 років.

Leave a Comment