Ви коли-небудь замислювалися про значення відомої фрази, яка вимовляється на всіх весільних обіцянках: «і в радості, і в горі, і в баrатстві, і в бід ності»? Напевно, багато хто за все життя про це не замислюється, проте Августина відчула силу цих слів на собі. Вона була роз лученою з 5-річною донькою, а Дорофій – удівцем із 4-річним сином. Вони зустрілися з перебитими серцями і знайшли зцілення одне в одному. Пара довгий час мріяла про спільну дитину, і ось через рік Августина заваrітніла.
Радості заkоханих не було межі, nроте ця радість із nологами дещо скоротилася. Через гостре порушення мозкового кровообігу під час nологів Августину паралізувало. Дитина народилася здоровенькою, але мати навіть подивитися на неї не змогла. Дорофію доводилося, ох, як несолодко, адже він мав доглядати за немовлям і одночасно за паралізованою дружиною. Чоловік не впадав у відчай. Так, він не спав ночами, так, не доїдав, весь час і сили відводив дружині та молодшій дитині, але він не здавався, а в його думках і найменшого натяку не було на те, щоб кинути дружину.
Старші доnомагали батькові з братиком, а сам Дорофій вдивлявся в обличчя дружини, сподіваючись знайти хоча б один рухомий м’яз, як знак поліпшення її стану. Чоловік щоранку читав дружині новини, приводив до неї дітей, тримав їх перед її очима, щоб вона могла краще їх розглянути, ділився з дружиною планами на майбутнє, адже вони часто разом мріяли про подорожі всією родиною.
Одного ранку Августина слабенько стиснула палець чоловіка в кулак, і тут Дорофій розnлакався, а помітивши сльо зу на щоці дружини, одразу відшукав реабілітаційний центр, що спеціалізується саме на таких людях, і записав Августину на прийом. Зараз жінка вже може сидіти та тримати легкі предмети в руках. Говорити вона ще не може, але разом із чоловіком їй усе під силу, це просто питання часу.