Моя двоюрідна тітка Олена, по маминій лінії, вдало вийшла заміж. Вона познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком у магазині, де працювала продавщицею. Через деякий час вони одружилися. Збулася заповітна мрія: тітка стала москвичкою та оселилася у двокімнатній квартирі чоловіка. За рік у них наро дився хлопчик, Микола. До цього часу вона встигла геть забути про своїх сільських родичів. Ось тільки щастя із заміжжям тітка Олена не набула. Зрештою вони роз лучилися.
Синові на той момент виповнилося двадцять років. Він уже працював столяром на заводі. Залишившись сама , тітка раптом згадала про рідню. Моя мама за вдачею дуже добра людина. Вона завжди жаліла сестру, а тітка завжди користувалася цим. Постійно приїжджала до нас у гості та надовго залишалась у нас. І при цьому доnомоги жодної. Незважаючи ні на що, мама завжди хлібосольно зустрічала гостей, накривала гарний стіл, а потім ще й з собою їжі давала на дорогу.
Родичі практично ніколи не привозили нам гостинців чи подарунків. І ось одного разу мама серйозно захво ріла. Для встановлення точного діаrнозу ліkарі направили на дорогі обстеження до столиці. Ми вирішили звернутися до брата і тітки Олени. Наші родичі погодилися і готові були прийняти гостей, але не безkоштовно. Чоловік довго сміявся, дізнавшись про це. Потім подзвонив своїм знайомим і попросився до них у гості кілька днів. Вони, не роздумуючи, прийняли нас, хоч мали маленьку дитину.
Господиня навіть встигала порядок наводити та обід приготувати. Ми, звичайно, приїхали не з порожніми руками. Привезли із собою овочі, консерви, м’ясо, сало. Вони так були нам вдячні, адже у столиці все це дороrо коштує. Обстеження показали, що з мама здо рова і ми спокійно повернулися додому. За кілька місяців до нас приїхали тітка Олена з сином. Мама хотіла накрити на стіл, але я її зупинила і повідомила, що у нас також все по таксі. Вони не чекали такого від нас, сіли в машину і поїхали додому.