Роман Олі та Микити почався непомітно, оскільки мама не схвалювала їх різницю у віці. Їхні почуття ставали все сильнішими, і, незважаючи на пильну увагу матері Олі, закохані зберігали свої стосунки в таємниці. Микита, вже працюючи в одній компанії, поставив умову для продовження їхніх стосунків: Оленька мала добре скласти іспити. Завдяки його підтримці Оля успішно склала іспити та з легкістю вступила до обраного університету.
Одного вечора мама Олі, Алла, повертаючись з роботи, була вражена, побачивши дочку під руку з Микитою. Не встигла вона відреагувати, як Микита пояснив, що їх пов’язують уже півроку відносин, і наголосив на своїх щирих намірах стосовно Оленьки. Алла була зворушена його щирістю і з радістю прийняла його до свого дому. У міру зближення Микита розповідав про своє скромне походження. Незабаром їхній зв’язок схвалив і батько Олі.
Після закінчення Олею університету та влаштуванням на гарну роботу вони одружилися і почали своє щасливе спільне життя, незважаючи на труднощі, що залишилися позаду. Щастя молодих здавалося нескінченним, особливо коли народилася їхня дочка, Світланка. Але одного фатального дня сталася трагедія: Світланка вибігла на дорогу, ганяючись за м’ячем, і була збита машиною. Малятко врятувати не вдалося…
Спустошені батьки звинувачували у всьому себе, але Микита згадав пророкування бабусі про те, що він переживе важку втрату, а потім здобуде щастя. Зв’язок закоханих ставав дедалі міцнішим, адже вони підтримували один одного в горі – у найскладніший момент їхнього життя. Через два роки Оля знову завагітніла. Їхній син, схожий на Микиту… з очима Світланки, був маяком надії і нагадував їм про кохання та силу, яку вони знаходили один в одному.