Людмила Василівна пропрацювала головним бухгалтером у сільраді понад два десятиліття, заслуживши любов та повагу мешканців села своїм винятковим розумом та сильним характером. Вона завжди була стримана і серйозна, а всі голови високо цінували її вміння та поради. Але одного разу у Людмилы відбулася різка трансформація, коли її єдиний син Максим покинув дружину та дворічного сина.
Максим, якого Людмила виростила сама, був успішним хірургом, тому його рішення кинуло Людмилу у сильний розпач. По селу ходили різні чутки, але тільки близька подруга знала правду про горе Людмили. Все її життя було присвячене її синові та роботі. Вона особисто сприяла одруженню Максима на Вірі, купивши їм будинок, незважаючи на свої сумніви щодо цього союзу.
І ось, коли Максим вирішив піти від Віри до іншої жінки, Людмила наполягла на тому, щоб будинок залишився за Вірою та її онуком. Природно, це рішення розлютило Максима. Людмила стикалася з критикою з боку мешканців села, але залишалася твердою у своєму рішенні, і зрештою навіть помирилася зі своєю невісткою Вірою.
Засмучена вчинком сина, Людмила вирішила допомогти Вірі виростити онука відповідальною та відданою людиною, на відміну від його батька. Онук став її втіхою та надією на краще майбутнє. Чи був у Людмили інший вибір? Чи правильним було її рішення поставити онука вище за сина?