Обтяжена важкими сумками, я насилу дісталася квартири своєї свекрухи. Опинившись усередині, я відкрила холодильник і почала розкладати продукти. Саме в цей момент у очі кинулося дещо незвичайне: на дверцятах холодильника красувався магніт із фотографією мого колишнього чоловіка Павла та його нової родини. Я відчула раптовий приплив усвідомлення та смутку, що ставлять під сумнів мою присутність та зусилля…
Пройшло 5 років з моменту нашого розлучення. Наш 8-річний шлюб був наповнений мріями про велику люблячу сім’ю, оскільки у нас у обох було мало родичів. Наше щастя було величезним: двоє дітей та ще один на підході. Але наше життя круто змінилося, коли захворіла мати Павла, Ірина Вікторівна, дуже швидко виснаживши наші ресурси та емоції.
Різка зміна в Павлі, що супроводжувалася відстороненою поведінкою та несподіваними одкровеннями про іншу жінку в його житті, призвела до його остаточного від’їзду. Я залишилася з нашими дітьми та його хворою матір’ю. Незважаючи на розлучення, моя підтримка Ірини Вікторівни тривала, ознаменувавшись регулярними візитами та турботою.
Але ця фотографія відкрила іншу реальність, виявивши близькість між нею та Павлом, яка весь цей час була прихована від мене. Це усвідомлення захлеснуло мене хвилею огиди та смутку, що призвело до рішення дистанціюватися від цього всього, що затьмарювали моє життя роками. Чи маю я доглядати за літньою жінкою, яка ставить понад мою турботу нову сім’ю свого сина?