Сьогоднішній нескінченний дощ відбиває морок у моїй мізерно обставленій кімнаті , змушуючи сумніватися в моєму рішенні переїхати сюди. У кімнаті майже немає речей – матрац, основне кухонне приладдя та відчуття ізоляції – контраст з моїм колишнім життям у селі без сучасних зручностей, таких як гаряча вода, разючий.
Цей переїзд викликав розлад з матір’ю, яка обурена тим, що я погодилася на кімнату, що дісталася мені у спадок від батька. Його від’їзд залишив нас у важкому становищі, а недавня смерть принесла несподівану спадщину – кімнату , яку його вдова обробила дочиста, залишивши лише фіранки та матрац.
Мама просто не розуміє, що ця спадщина – шанс змінити своє життя, отримати роботу та освіту в місті, незважаючи на несхвалення матері та емоційну дистанцію, яку вона створила. Потенціал нового початку переважує комфорт минулого життя, змушуючи мене задуматися про роботу на неповний робочий день та поступово покращувати свої житлові умови.
Самотність у місті, відсутність підтримки з боку матері сильно обтяжують мене, але я не втрачаю надії та вдячна за можливість, яку дає спадщина мого батька, незважаючи на нашу непросту історію. Ця кімната, хай і скромна, знаменує початок мого шляху до незалежності, кидаючи виклик поняттю зради, яке моя мати сприймає у прийнятті спадщини.