Гриша, підійшовши до вікна, побачив маленького папугу, що сидить на підвіконні. Він був такий милий і яскравий, що Грицько одразу вирішив взяти його до себе. Пташка здавалася задоволеною, коли він узяв її на руки і помістив у свою клітку. Того ж дня, коли Гриша йшов на роботу, він побачив маленьку дівчинку, що плакала на лавці.
Він підійшов до неї і спитав: – Чому ти плачеш, дівчинко? Та підвела очі й відповіла: – Я втратила свого папугу. Він вилетів із клітки, коли я її відкрила. Гриша був дуже здивований і запитав: – А як він виглядає? – Він маленький та яскравий, – відповіла дівчинка. Гриша одразу зрозумів, що це був той папуга, якого він побачив у себе вдома на підвіконні. – Мені здається, я знайшов твого папугу, – сказав він.
Дівчинка швидко витерла свої сльози і запитала: – Де? – Він зараз у мене вдома. Я побачив його вранці на своєму підвіконні та взяв його до себе. Дівчинка була така щаслива, що поцілувала Грицю в щоку. – Спасибі вам велике! – сказала вона. Гриша посміхнувся і пішов на роботу, знаючи, що зробив добру справу. Він обіцяв повернути папугу дівчинки увечері, як тільки закінчиться роботу і буде вдома.