З Колею ми знайомі з Університету. На останньому курсі вирішили одружиться, хоч мої батьки були проти мого шлюбу з ним, але нічого не сказали. Жити ми стали у мене в квартирі. Бабуся свою квартиру подарувала мені, а сама поїхала жити закордон. Після весілля батьки зробили косметичний ремонт в квартирі і купили нам нові меблі. Перший місяць був прекрасним. Ми допомагали один одному по дому, разом готували і говорили про майбутнє. Але далі розмов справа не йшла. Коля йшов з однієї роботи на іншу. Йому постійно щось не подобалося.
В одній фірмі шеф поганий, в іншій колеги «щури», в третій мало платять і так далі. Я працювала медсестрою. Оплачувала комунальні послуги, купувала продукти, а Коля на свою зарплату міг забезпечити тільки себе. Коли у мене були чергування, то він зависав з друзями в комп’ютерних барах, залишаючи там більшу частину своєї зарплати. Я завагітніла і мені довелося піти в декрет, тоді Коля знайшов роботу. Перспектива їхати на роботу і додому на громадському транспорті йому не подобалася. Тому він заявив: – Нам треба купувати машину. Ти повинна дати мені гроші, які тобі виплачують під час декрету. Я відмовила йому, так як збирала на дитячі речі. А його зрплата не могла його одного прогодувати, він не зміг би повернути мені гроші.
Коля образився і попросив грошей у матері, через місяць з цієї роботи його теж звільнили. Нам з грошима допомагали мої батьки, а свекруха привозила мішок картоплі і різні овочі з дачного городу. Коли народилася дитина, то Коля запропонував наступне: – Ти виходь на роботу, а я буду доглядати за дитиною. Все одно мені з роботою не щастить. Це була остання крапля. Садити чоловіка собі на шию мені не хотілося, і я подала на розлучення. Чоловік переїхав до матері в однокімнатну квартиру.
Після цього мені подзвонила свекруха і заявила: – Завтра Коля приїде за тобою, поїдете до юриста. Відпишеш йому вашу двокімнатну квартиру, а я так вже і бути на залишу тебе з онуком на вулиці. Переїдете в мою однушку. Коли я стала обурюватися і доводити їй, що квартира моя і Колі ніколи не належала, то вона розлютилася. – Ви мені винні. Я вам гроші на машину давала. А скільки я вам картоплі відправила, не пам’ятаєш? Тонни три, тисяч на 200, Я на тебе в суд подам і відніму квартиру. Свекруха несла повну маячню, вона хотіла мою квартиру обміняти на мішки картоплі і її старезну однушку. Звичайно, в суді над нею посміялися і квартиру мою не чіпали, чоловік забрав тільки машину.