6 місяців тому мій чоловік Ярослав покинув цей світ, перевернувши моє життя з ніг на голову. Ми обоє вступили в наш союз досить-таки зрілими – так як це були наші другі шлюби.Рано овдовівши, я ростила свою дочку одна. Протягом багатьох років я уникала повторного шлюбу, щоб переконатися, що ніхто інший не буде диктувати свої умови у моєму домі.
Коли моя дочка Зоряна вийшла заміж, я з’їхала, надавши квартиру їй та її чоловікові. Саме тоді я нарешті прийняла пропозицію Ярослава.
Він давно запрошував мене до свого просторого будинку за містом. Спочатку його дорослі діти із сумнівом ставилися до моєї присутності, але незабаром вони оцінили, що я роблю їхнього батька щасливим.Протягом 18 років ми із Ярославом жили одним життям. В останні місяці його життя я дбала про нього, оскільки його власні діти були надто зайняті. Вони були вдячні мені за підтримку, але після його смерті попросили мене піти.
Маючи намір продати будинок, вони згаяли час, зусилля і гроші, які я вклала туди за ці роки. Оскільки ми з Ярославом так і не оформили наш шлюб офіційно, я не могла мати жодних юридичних претензій.Я повернулася до своєї старої квартири, тепер зайнятою моєю дочкою, зятем і онукою-підлітком.
Мені доводиться спати на кухні. Зовсім не так я уявляла свої останні роки.