Якось увечері, у пориві почуттів та горя від розбитого серця, Олена вирішила написати повідомлення своєму колишньому хлопцю. Сльози котилися по її обличчю, коли вона набирала номер, і в цьому хвилюванні вона припустилася помилки, відправивши повідомлення не тій людині.”Я все ще тебе люблю, я не можу без тебе”, – відправила вона, не перевіривши, кому саме.У відповідь надійшло повідомлення:”Вибачте, але, здається, ви помилилися номером. Я Вадим.”
Олена була у жаху і вибачилася за свою помилку. Але Вадим відповів їй несподівано лагідно: “Все нормально. Я теж нещодавно пережив розлучення, і мені теж важко”.
“Вибачте мене за незручності, але, можливо, нам варто поговорити? Здається, нам обом зараз не легко,” – запропонувала Олена.Між ними розпочався діалог. Вони обмінялися своїми історіями, відчуттями та переживаннями. Олена та Вадим знайшли втіху в цій розмові, зрозумівши, що не одні у своєму горі.”Я ніколи б не подумав, що випадкове повідомлення може призвести до такого спілкування”, – сказав Вадим. “Мені здається, що це щось на кшталт долі.””Можливо, це справді доля,” – погодилася Олена. “Я відчуваю, що ти мене розумієш.”
Дні йшли, і вони продовжували спілкуватися, поділяючись своїми думками та почуттями. Це спілкування допомогло їм обом розпочати зцілення, і з часом з’явилося щось більше.
“Я радий, що ти з’явилася в моєму житті, Олено,” – сказав Вадим одного разу, коли вони нарешті зустрілися особисто. “Ти дала мені надію та втіху, коли мені це було потрібно.””І я рада, що знайшла тебе, Вадиме,” – відповіла Олена. “Ти допоміг мені повірити в кохання знову.”І так, розпочавши з випадкового повідомлення, вони збудували нові відносини, повні розуміння, втіхи та надії на новий початок.