Я вже другий рік заміжня, і перший рік спільного життя пройшов не так добре, як я собі уявляла. Я і раніше помічала, що мій чоловік занадто багато їсть. У нього немає зайвої ваги, просто він з’їдає дуже багато продуктів. Виходить так, що купуємо ці продукти ми разом, а, по суті, мені залишається зовсім небагато, якісь недоїдки. Якщо я запікаю цілу курку, весь день стою біля плити. То до вечора, коли повертаюся після роботи, то від курки залишається тільки одна ніжка.
Все інше за день може з’їсти чоловік. Але ж я теж люблю грудку, філе, чому я повинна задовольнятися малим? Коли я стала говорити про те, що мені не подобається те, як ми розподіляємо їжу, то чоловік знайшов хорошу відмовку: — Ти просто так смачно готуєш, що я не можу дочекатися тебе з роботи, і відразу все з’їдаю. — Ну зрозуміло ще страви, а що ти скажеш про цукерки? У вазочці тільки дві штучки залишилося… — Цукерки я тобі пропонував, ти вчора відмовилася, ось я і з’їв все.
Але моєму терпінню прийшов кінець після мого дня народження. Я наготувала купу салатиків, самих різних, цікавих знайшла, щоб не було як зазвичай. Запекла курочку з картоплею. Пішла на роботу, під вечір щаслива прийшла додому і просто обімліла. Нічого з того, що я приготувала, вже не залишилося… Пару шматочків курки лежало в духовці, салатики залишилися на дні тарілок.
Зате чоловік задоволений сидів у залі перед телевізором. Моєму настрою прийшов кінець, я скасувала день Народження і влаштувала чоловікові скандал. З того дня ми домовилися, що будемо ділити їжу. Він купує для себе, а я для себе. Так я хоч не залишаюся з недоїдками і завжди сита.