Віра і Надя були дуже дружними в дитинстві, хоча з самого дитинства значно відрізнялися характерами. Віра була товариська і весела, душа компанії, а Надя сором’язлива і скромна. Після закінчення школи Віра вступила до технікуму, який знаходиться в райцентрі, а Надя залишилася допомагати батькам в селі. Батьки не особливо схвалювали тягу до отримання освіти, але у Віри на цей рахунок була своя думка, їй було нудно в селі, вона мріяла вибратися в місто. Віра після здобуття середньої освіти вступила до інституту в столиці. Батьки її вибір зовсім не схвалили, і на цьому грунті відносини дещо зіпсувалися.
Надя тим часом закохалася в хлопця з їхнього села і вийшла заміж. Віра теж вийшла заміж і після цього в рідних краях практично не з’являлася. Вона час від часу дзвонила, на свята надсилала всім подарунки, але не відвідувала і до себе не запрошувала. Минуло сорок років. Якось несподівано Віра подзвонила і попросила сестру до неї приїхати, бо їй недовго залишилося. Цей дзвінок дуже стривожив Надю, вона відразу зібралася і поїхала, хоча ніколи не була в столиці. Місто її дуже вразило. Сестра її жила в дуже хорошому районі і мала навіть доглядальницю.
Як виявилося, з чоловіком своїм вона давно розлучилася. Але виглядала вона дуже погано. У день приїзду Наді вони дуже атмосферно посиділи, їли привезені з села гостинці і базікали, тем накопичилося безліч. На диво, вранці Віра відчувала себе краще. Тоді, поспостерігавши за сестрою, Надя запропонувала їй поїхати в село. Віра довго вагалася, бо боя лася, що занадто слабка для поїздки, але потім вирішила, що якщо і доживати останні свої миті, то краще вже на рідній землі. У селі сталося диво. Незрозуміло як, але Надя практично одужала. Те, що не змогли зробити лікарі дорогих клінік, зробило чисте повітря і здорова їжа.