Вчора у мене був вихідний, і я зазвичай проводила його за прибиранням та приготуванням. Однак того дня я прокинулася з жахливим головним болем, тому замість прибирання вирішила відпочити. Мій чоловік Олександр вирушив на рибалку зі своїми друзями, тож будинок був у моєму повному розпорядженні. Щоразу, коли Олександр вирушає у такі поїздки, він завжди привозить із собою багато риби. Але головна причина його походів – це спілкування зі своїми друзями. Це хороша можливість для мене зайнятися собою та своєю справою. Ми одружені вже давно, і наші дочки вже виросли, мають свої сім’ї. Вечорами, коли Олександра немає вдома, я із задоволенням займаюся жіночими речами, приймаю ванну і проводжу час так, як мені заманеться. Але мій головний біль завадив мені зробити щось із цього того жа хливого дня. Ближче до вечора Олександр повернувся зі своєї риболовлі.
Я все ще лежала на дивані із заплющеними очима, чекаючи, коли вщухне головний бі ль. Чоловік підійшов до холодильника, щоб пошукати чогось їстівного, але там нічого не було. Він спитав мене, що у нас є на вечерю, і чому я нічого не приготувала. Я, мовляв, знала, що повернеться додому голодним. Я намагалася сказати йому, що мені болить голова, але було надто бол яче, щоб щось говорити. Я просто сказала йому, щоб він приготував щось сам. Він почав кричати на мене, дивуючись, навіщо він одружився, якщо вдома нема чого їсти. Він сkаржився, що доводиться готувати самому після важкого походу. Його не хвилю вало, що я була хвора, або мені потрібен був відпочинок.
Все, чого він хотів – це щось поїсти і зайняти своє улюблене місце на дивані. Зібравши останні сили, я встала і пішла до спальні, зачинивши за собою двері, щоб заглушити його крики. Наступного ранку я прокинулася і з радістю виявила, що головний біль пройшов, і я почала розмірковувати про те, що сталося напередодні. Незважаючи на те, що я була на пенсії, мені досі доводилося робити все по дому. Я виховувала дітей і дбала про все сама, та все ж я не отримала ні вдячності, ні доnомоги від Олександра.
Він відпочивав у вихідні, поки я забиралася і готувала. Навіть коли я була хвора, він дбав лише про те, щоб наповнити свій шлунок. Втомившись від такого, я пішла до чоловіка і сказала йому, що, якщо він не буде щасливий зі мною, то нам слід роз лучитися. Ми б nродали квартиру і розділили гроші порівну, і він міг би знайти когось іншого, хто б підходив йому більше. Він був здивований і спробував вибачитись, але я була сповнена рішучості пройти через все це. Мої дочки підтримали моє рішення, і відтепер я більше не дозволяла Олександру nогано поводитися зі мною.