У гості до бабусі з дідусем прийшов 5-річний онук Сашко. Він був дуже сумний. Навіть бабусині пиріжки не підняли йому настрій. Стали розпитувати Сашка, що ж сталося: -Несправедливість. Навколо одна несправедливість. -Що таке, Сашко, тебе хтось образив? -Так, мама вчора мене в кут поставила, сказала, що я покараний. -А що таке зробив, що тебе покарали?
-Нічого страաного, просто прийшов додому у мокрих штанях. Тут дідусь почав сміятися, подумав, що онук у штани напрудив. Але не так усе було, Сашко пояснив, що він просто змочився в калюжі. -Які калюжі, зараз березень місяць, все заморожене, ти де калюжі знайшов? – Запитала бабуся. -Так у нас біля магазину. Поки мама була в магазині, я вирішив пограти. А як мама побачила, що мокрі штани, сказала, що викине їх. -Це ще де таке бачено, щоб речами так кидатися. Вона їх що випрати не може? Зараз їй зателефоную, нехай додому до мене принесе, я сама виперу.
-Не треба, бабусю, вони не лише брудні, ще й порвалися. Сашко розповів, що він стрибав біля люка, у нього й упав. Але встиг руками за землю втриматись. Поруч дядечко проходив і Сашка з люка витяг. Поки його витягали, штани порвалися. -Тож це дядько ви нен, що штани порвані, а не я. Але мама мене все одно у куток поставила. -Як це в люк? Ти що, впав у люк? – Бабуся схопилася за серце. -Це ти ще легко відбувся, я б тебе не просто в кут поставив, – відповів дідусь. -Ну ось, я ж кажу, що довкола одна несправедливість, – сумно відповів Сашко.