Тамара та Таня були разом із самого дитинства. Вони обидві залишилися в батьківських квартирах та ще й чоловіків притягли до себе. Вони були дуже близькі всі ці десятиліття, але все закінчилося одного дня. Таня зібралася відзначати день свого народження на дачі. Зібралися діти та онуки, і Таня вирішила покликати сусідів по дачі. І ось, зібралися вони рано-вранці на дачу, під’їхали до паркану і побачили, що хтось копається в їхніх грядках. Таня придивилася і ахнула – та це ж Тамара.
Таня подивилася на чоловіка і пошепки сказала: -Сідай, поїхали назад. -У сенсі, назад? -Ось так. Вдамо, що нічого не бачили. Чоловік не розумів, що відбувається. Подумаєш, подруго. Вона краде їхню картоплю, а вони вдаватимуть, що нічого не трапилося? Як би там не було, чоловік послухав свою дружину, і вони поїхали назад. Домовилися повернутися в обід, коли всі гості будуть уже на місці – так би мовити, одразу до столу.
Чоловік мовчав усю дорогу, але потім заговорив: -Ти нічого їй не скажеш? -А Як я скажу? Ми ж дружимо вже 50 років. Розсваритися у день мого народження? Повернулися в обід – як і домовлялися. Відсвяткували, Тамара завжди нахвалювала страви свої подруги. -Може, і на мій день народження вийдуть такі смачні ласощі. -Звичайно вийдуть: земля-то одна! – відрізала Таня. Можливо, Тамара все зрозуміла. А можливо, і ні. Але, як би там не було, Таня це питання більше не порушувала.