У моїх сусідів Ольги і Степана довгий час не було дітей. Не могли вони завагітніти, що тільки Ольга не робила. Обійшли навколо всіх бабкою і святі місця, всіх ліkарів, але нічого не доnомагало. Коли вони зневірилися, то якось вночі Степан почув шурхіт. Вийшов на ганок і тут побачив згорток, в ній лежала дитина. – Стьопа, це свята дівчинка, вона нам послана за всі старання, – сказала Ольга. Дівчинку швидkо оформили на Степана і Ольгу, назвали її Машенькою. Якось прийшла Машенька з татом з садка і питає:
– А де моя справжня мама? Ольга зі Степаном переглянулися, хто б міг сказати таке дитині. Запитали на наступний день у вихователів, але вони клялися, що ніхто Маші таке не говорив. Через деякий час ця історія забулася. Чим старше ставала Маша, чим частіше виконувалося те, що вона говорить. Дівчинка могла якось відчути, що ввечері прийдуть гості або, що піде дощ. Все це лякало, але батьки прислухалися до доньки. Коли дівчинці виповнилося 15 років, прийшла ввечері до будинку Ольги і Степана одна жінка з довгим чорним волоссям. Вона покликала Ольгу і розповіла їй, що саме вона подробила Машеньку 15 років тому. Виявляється, вона полюбила цигана, але її батьки були проти їхнього шлюбу, як і сторона хлопця. Але жінка вже була вагітна.
Довелося їм якось поневірятися самі по собі, а після народження дитини вони зрозуміли, що просто не в змозі її утримувати, ось і підкинули добрим людям. Поки справжня мама розмовляла з Машею, У Ольги тряслися ноги. Все темніло перед очима, все життя пронеслося: як вони зі Степаном весілля грали, як у них своїх дітей не виходило наро дити, як Машенька з’явилася. І дар провидіння у дівчинки передався від бабки з боку батька. Але батько Машеньки втік до іншої жінки, такий у цигана палкий норов. Справжня мама Маші сказала, що дитину забирати не буде, все ж їй краще в новій сім’ї, просто хотілося дочку побачити. Маша після зустрічі зі своєю справжньою матір’ю підбігла до Олі і сильно її обняла. – Тільки ти моя мама, не плач, я завжди буду поруч.