Марія завжди по-особливому любила дітей. Будучи молоденькою дівчиною, вона вважала за краще залишитися вдома і понянчитися з племінницею, ніж піти з друзями в клуб п’ятничного вечора. – Маш, зараз твій час веселитися, а не вдома сидіти. Вийди вже з подругами в люди, бідолашна моя, – говорила старша сестра. – Та не потрібні мені ці танці! Мені і з Ксюшкою вдома добре. Ти ж знаєш, як ми з нею любимо разом повалятися, побалакати про вічне… – говорила Маша про 2-річну племінницю. Коли Маша вийшла за свого Сергія заміж, вона вже мріяла про той заповітний день, коли вона стане мамою, проте чоловік її прагнень не розумів.
– Слухай, я зараз перебуваю на піку своєї кар’єри, – казав їй чоловік, – якщо я постараюсь ще трохи, проб’ю стелю. Мені зараз діти взагалі не потрібні… та й загалом, я не дуже люблю дітей, якщо ти не помічала. Сказати, що Маша була розгублена – нічого не сказати. Адже всі її мрії і, як виявилося, ілюзії про щасливе сімейне життя з Сергієм перетворилися на пилюку на її очах. Все ж таки, Маша відступати не хотіла. Вона заваrітніла і довго тримала в таємниці від чоловіка своє становище.
Не зумівши приховати своє щастя від заповітних слів її rінеколога про те, що вона вагітна, Маша нарешті вирішила порадувати чоловіка такою новиною. Вона сподівалася, що черство серце Сергія розтане від такого несподіваного сюрпризу. Однак Сергій голосно зачинив дверима, дізнавшись про становище дружини, і більше до неї не повертався. Маша скоро вже наро дить синочка, і вона має намір подати на алі менти, адже скільки б їй не доnомагали батьки, такий зухвалий вчинок чоловіка не пови нен залишатися безкарним.