Саша йшов і голосно тьопав ногами по калюжах. Йшов, не знаючи, куди, ноги самі привели на вокзал. Настрій був парաивим, він взяв квиток, щоб поїхати в рідне село. Там давно був порожній батьківський дім. Саша давно мріяв про сім’ю і дітей, але з жінками йому не щастило. П’ять років тому він розлу чився з дружиною, Рита не хотіла наро джувати, боя лася за свою фігуру. Потім у нього були короткочасні романи, але нічого серйозного. Рік тому він став зустрічатися з Мариною. Марина здавалася йому ідеальною, він хотів її заміж покликати, поки не побачив, як вона спустилася з машини його приятеля з квітами.
Він одразу вирішив, що вона йому зра дила. Марина говорила, що Максим її просто підвіз і квіти просто так подарував, але чоловік не вірив. Вони страաно посва рилися, і він пішов з дому. В селі він швидко знайшов собі заняття до душі, почав вирощувати овочі. А потім від спільних знайомих йому стало відомо, що Марина живе з Максимом. Він уникав думок, які з нею пов’язані. Якось через два роки йому подзвонив його близький друг. -Саша, я розумію, що ти не хочеш думати про Марину, але я не можу це від тебе приховати. Нещодавно я бачив її з сином в місті. Хлопчик дуже на тебе схожий. Багато хто говорит, що це твій син. До того ж ходять чутки, що саме з-за цього вони й розлу чилися з Максимом.
Після цього дзвінка Олександр не міг знайти собі місця. Він не витримав та поїхав у місто. Ноги самі привели його до будинку Марини. Він натиснув на дзвінок. Йому назустріч вийшла Марина. Вона була така ж гарна, як і раніше. А потім виглянув і маленький хлопчик. Саша сів навпочіпки і став роздивлятися дитину. Він був дуже на нього схожий. Він пригорнув сина до себе. Вони з Мариною вирішили почати все спочатку.