Леся ніколи забуде про той день, коли батьки роз’їхалися. Це був день Великодня, вона сиділа, а сльо зи її обличчя стікали прямо на паску. Мама на фоні кричала на батька та збирала речі: -Ось ти кабель звичайно! Не чекала від тебе такого! Збирай свої речі та провалюй. Андрій стояв і мовчав. Він зрозумів, що дружина не налаштована слухати і навіть не намагався порозумітися. Але він не міг повірити, що Галя так просто ви жене його з дому, який він своїми руками збудував.
Але Галя виставила його з дому з однією валізою, навіть не спробувала розібратися в ситуації. А все через те, що бухгалтерка Валентина розпустила чутки, що Андрій ходить до неї. Вона просто заздрила їхньому сімейному щастю і зі шкільних років по ньому сохла. Галю все це дуже зачепило. Вона зрозуміла потім, що погарячкувала, але гордість не дозволила просити його повернутися. Бухгалтерка сама зізналася, що збрехала. У неї виявили страաний діаrноз, і вона вирішила, що це божа кара, тож поспішила зізнатися.
Андрій жив у батьківській хаті, до нього прибилася приїжджа вдова з дитиною. Їм не було куди піти, і чоловік покликав жити до себе. Однак у них не було жодних стосунків, тільки вигідний симбіоз, чоловік виконував чоловічі зобов’язання, а жінка – жіночі. Так і мешкали. Леся зв’язок із батьком не втрачала. Вдова Олена Михайлівна до неї дуже лояльно ставилася. Вона завжди була бажаним гостем у їхньому домі. Батьки помирилися лише після весілля дівчини. Вони зрозуміли, що не хочуть доживати старість один без одного. Пристрасті на той час вже вщухли.