Сім’я мого чоловіка завжди здавалася мені незвичайною, особливо в тому, що стосується їхнього дбайливого ставлення до питань гігієни. Вони критикували мене за те, що я приймаю душ щодня: моя свекруха вважала цей момент надмірним і виступала за те, щоб приймати душ раз на тиждень.Більше того, на їхню думку, ця процедура мала збігатися з закінченням щотижневого прибирання, мовляв, зайвий раз приймати душ – це крайнє марнотратство.Поки я жила під їхнім дахом, вони скрупульозно стежили за витратою води, щодня записуючи свідчення лічильників, незважаючи на те, що ми з чоловіком оплачували свої рахунки за комунальні послуги.
Всупереч звичкам своєї сім’ї, мій чоловік любив часто приймати ванну, нерідко приймаючи душ кілька разів на день – та й я знаходила в цьому втіху, особливо, після довгого робочого дня.А ось його брат, дотримуючись настанов матері, не приймав душ після своєї фізичної роботи, що в результаті призводило до швидкого забруднення постільної білизни. За іронією долі, це засмучувало їхню матір, оскільки для прання теж була потрібна вода.
Зрештою, переїзд приніс нам величезне полегшення. Вперше за довгий час ми отримали задоволення від неквапливого прийняття душу, не боячись, що хтось постукає у двері та засудить нас за використану воду.
Це був неймовірний досвід, який визволив нас від пильних поглядів і суворих правил економії всього і вся в сім’ї мого чоловіка.