Моя сестра розкритикувала моє рішення продати квартиру на батьківщині, сумніваючись у мудрості мого вибору, оскільки я висловила намір постійно мешкати в Італії. Незважаючи на її скептицизм та негативні відгуки членів моєї родини, включаючи сина та невістку, я була впевнена у своєму рішенні.У 60 років, після 18 років життя в Італії, я почала сприймати цю країну як свою батьківщину, насолоджуючись Римом та його кліматом. Моє давнє розлучення і мій дорослий син, якому я вже купила будинок, були тими частинами мого життя, які мали хоч якесь значення.Незважаючи на сподівання сина та невістки на фінансову підтримку з мого боку для покращення їхніх житлових умов, у мене були інші плани на свої заощадження. Я мала намір продати свою квартиру, яка здавалася в оренду, і купити будинок біля моря в Італії.
Саме цей план зустрів опір з боку сестри, у якої, схоже, були свої інтереси щодо моєї власності, що точнісінько нагадувало її дії з майном нашої матері.Я постійно несла фінансовий тягар сімейних зобов’язань, включаючи витрати, пов’язані з похороном нашої матері. Тепер, плануючи своє майбутнє, я думаю про придбання будинку в Італії, навіть якщо для цього довелося б взяти кредит, щоб поповнити свої заощадження.
Незважаючи на протести сестри та її впевненість у тому, що згодом я захочу повернутися на батьківщину, я твердо зважилася на угоду. Після закінчення всієї тяганини з паперами, я дала сестрі 100 євро на свята, відчувши завершення в зобов’язаннях по відношенню до моєї родини.Зараз, розмірковуючи над покупкою будинку в Італії, я шукаю поради у інших людей, які внесли подібні зміни в житті. Наскільки правильним буде моє рішення і чи варто побоюватися жалю?