Вона вийшла заміж у 24 роки, і протягом 10 гармонійних років вони з чоловіком воліли відкладати створення повноцінної сім’ї.Спочатку вони жили в орендованій квартирі, накопичували на своє житло, вважаючи, що це невідповідне середовище для народження дитини. Через чотири роки вони купили власну квартиру, але вона видалася їм надто маленькою для потомства.Через п’ять років вони оновили квартиру, і на той час, коли вони відчули, що освоїлися, їй було 34 роки.Вона була готова до народження дитини, але лікар повідомив їй діагноз, через який вона навряд чи могла виносити дитину.
Їхні сім’ї підтримали їх припустивши, що вони можуть бути щасливими і без дітей.Вони зберігали щасливий фасад, поки у її чоловіка не трапився роман під час відпустки. Жінка завагітніла і, хоч спочатку заявляла, що позбавиться дитини, не зробила цього.Зрада була страшенно болюча, але вони спробували налагодити відносини, переживши коротку фазу «другого медового місяця». Все ж таки невдовзі чоловік подав на розлучення і переїхав до іншої жінки, яка винашує його майбутню дитину.
Вона відчула себе покинутою рідними та друзями, які, схоже, звинувачували її у бездітності, що ще більше посилило її ізоляцію.Несподівано на її порозі з’явився п’яний колишній чоловік, який зізнався, що не має любові до своєї нової родини. Незважаючи на вибачення, вона розуміла, що не зможе його пробачити, але й не могла позбутися тяжкості на серці розбитої любові.