До нас з сестрою Олею батьки завжди ставилися по-різному. Вона, будучи на 10 років молодшою, завжди була завалена дорогими іграшками, одягом та навіть приватною освітою. Я ж, коли росла, ніколи не відчувала такої розкоші.Мої батьки в той період були стиснуті в засобах, і більшу частину дитинства я провела з бабусею, почуваючись обділеною увагою і все більше заздривши Олі.
Коли настав час здобувати освіту, мені сказали, що я маю справлятися сама, незважаючи на те, що батьки оплачували дорогу освіту Олі.Така нерівність збереглася й у дорослому житті. Після того, як я вийшла заміж і народила сина, мої батьки рідко відвідували мене і не надавали підтримки, зосередивши свої ресурси на Олі, яка жила у квартирі у центрі міста та їздила новою машиною.
Нещодавно, коли моєму чоловікові була потрібна дорога операція, я, поборивши гордість, звернулася до батьків з проханням про фінансову допомогу. Але вони знову сказали, що вони не мають вільних коштів, оскільки всі свої заощадження вони віддали Олі на європейський тур.
Під час цієї розмови на мене впала вся несправедливість прожитих років. Я висловилася їм з приводу їхнього фаворитизму, але знову отримала відмову та звинувачення у параної.Я вже остаточно зрозуміла, що намагатися донести свої почуття марно: мама ніколи не чула мене та й цей раз не став винятком.