Я була вражена, коли моя колишня свекруха, яка під час нашого шлюбу з Володимиром постійно напружувала наші стосунки своїм контролем, з’явилася у мене на порозі з проханням про допомогу.Ми прожили разом 10 років, і її жорсткі звички і складний характер вже набридли мені. Коли я була заміжня за її сином, вона домінувала в наших фінансах, наполягаючи на економії кожної копійки, заробленої Володимиром на будівництві, внаслідок чого мені доводилося справлятися з домашніми справами та обов’язками без сторонньої допомоги.
Зрозумівши, що мені потрібно бути здоровою заради сина, я вирішила піти від чоловіка. Наше розставання означало, що свекруха стала ще більш відстороненою, зосередившись на своєму житті, не відвідуючи онука та не пропонуючи йому жодної підтримки.Минули роки, і я знову вийшла заміж, здобувши щастя та стабільність у 40 років. А Володимир так і залишився неодруженим, не зумівши знайти собі супутницю життя, яка змогла б впоратися з владним характером його матері.
І ось несподівано на порозі мого будинку з’явилася моя колишня свекруха, засмучена майбутньою сімейною подією. Через свою строгу економію вона ніколи не робила покупок для себе, і тепер перед нею стояла проблема: їй потрібне було відповідне вбрання для відвідування весілля свого сина.
Незважаючи на наше минуле, я погодилася допомогти. Я допомогла перетворити її зовнішній вигляд, вклавши гроші в новий одяг та похід до перукаря, що було для неї чималим зрушенням. Захід пройшов вдало, бо пізніше вона повернулася, щоб подякувати мені цукерками – розкіш для такої ощадливої людини.
Незважаючи на наші розбіжності, я відчула укол співчуття, адже нарешті усвідомила, що вона прожила життя у важкій праці та мінімальних радощах, пожертвувавши особистим щастям заради економії.