Мені 35 років, і я завжди мала складні стосунки з матір’ю, яка останні 10 років працювала в Іспанії і рідко приїжджала додому більше ніж на 3 тижні. Через цю відсутність вона пропустила більшу частину мого життя, включаючи моє весілля і народження двох дітей.В результаті у моїх дітей встановилися тісніші стосунки з моєю свекрухою, яка була невід’ємною частиною їхнього життя, допомагала ростити їх і брала активну участь у їхній повсякденній діяльності.
Нещодавно, коли моя молодша дочка святкувала свій день народження, моя мати знову вирішила не бути присутньою, відчуваючи себе недооціненою і менш коханою порівняно з моєю свекрухою. Таке звинувачення завдало болю, бо воно було повністю необґрунтованим, але водночас дуже спрощувало складну динаміку наших сімейних стосунків.Свекруха, навпаки, весь цей час постійно була присутня в нашому житті: вона забирає дітей зі школи і навіть готує в неділю їхні улюблені страви.
Періодичні візити моєї матері та її зосередженість на власних фінансових цілях створили дистанцію, яку вже неможливо подолати. Вона засмучена тим, що діти з нею ввічливі, але не виявляють ніжності по відношенню до неї під час її візитів. Мама звинувачує мене в тому, що я не сприяла встановленню тісніших стосунків між ними.Роздираючись цією ситуацією, я запитую себе: як налагодити ці напружені стосунки і пояснити своїм дітям, як важливо однаково любити обох бабусь, незважаючи на різний рівень присутності в їхньому житті?