Дружина Леоніда в якійсь момент перестала доглядати себе. Її волосся завжди було в безладному пучку, брови недоглянутим, а про манікюр вона давно забула. Вона більше не носила яскравих суконь, які колись любила, віддаючи перевагу широким штанам і довгим футболкам, які служили їй і денним одягом, і піжамою.
Вранці вона навіть не дивилася в дзеркало і одразу вирушала на кухню готувати їжу. Її зовнішність була взагалі не схожа на ту жінку, в яку Леонід закохався – яскраву, вродливу дівчину, яка привертала увагу всіх чоловіків, коли йшла вулицею. Розчарований змінами, Леонід у результаті пішов від неї.
Через рік він ледве впізнав її, коли вони випадково зустрілися. Вона знову перетворилася на ту карколомну рудоволосу красуню, в яку він колись закохався, і тепер привертала захоплені погляди перехожих у сукні, що підкреслювала її тонку талію та акуратні локони. Вона виглядала як королева.
Леонід усвідомив свої помилки. Він зрозумів, що її фізичні зміни були викликані кількома вагітностями та її відданістю їхнім дітям та йому. Вона носила практичний одяг для роботи по дому та догляду за дітьми, але не зі зневаги до себе, а щоб краще дбати про їхню родину. Вона жертвувала своїм часом заради нього та дітей, завжди підтримуючи веселий і люблячий будинок.
Тепер коли діти підросли, у неї з’явився час для себе. Леонід шкодував, що не зрозумів цінності її жертв раніше. Він надто пізно зрозумів, що добра дружина визначається не лише зовнішністю, а й любов’ю, відданістю та радістю, яку вона приносить у сім’ю.
Леоніду залишалося лише сподіватися, що вона знайде людину, яка по-справжньому оцінить її, а їй залишалося лише розмірковувати про свою глибоку помилку та отриманий урок – як розпізнати та оцінити справжню сутність жінки…