Ми з дружиною, котрі закохалися один у одного у студентські роки і одружилися невдовзі після цього, донедавна не стикалися з серйозними проблемами. Ми були єдиною командою, яка у дусі кохання вирішувала життєві проблеми, у тому числі виховувала двох наших синів.Однак з часом непомітна напруга стала поступово руйнувати наш зв’язок. Щоденна робота, домашні обов’язки та фінансові зобов’язання наклали свій відбиток, звівши наше спілкування та близькість практично до нуля.
Для сторонніх ми були взірцем ідеальної сім’ї, але всередині ми давно вже віддалися один від одного, дозволяючи дрібним суперечкам переростати в серйозні конфлікти.Наш розлад у спілкуванні зрештою став очевидним нашим дітям – Петру та Владу – і сильно на них вплинув. Ситуація досягла кульмінації напередодні Нового року під час сімейних посиденьок, що призвело до відкритої конфронтації на очах у мого батька та синів, оголивши нашу приховану напруженість та страхи.
Усвідомлюючи, як це позначиться на нашій сім’ї, ми з дружиною нарешті взялися за вирішення своїх проблем, почавши розмову до душі, яка відродила наше взаєморозуміння і любов.Спроба самостійно виправити наші стосунки виявилася складною, і Люба запропонувала звернутися до сімейного психолога. Незважаючи на початкове небажання, викликане громадським засудженням, ми прийняли можливість терапії, яка глибоко змінила наші відносини, відновивши спілкування, довіру та близькість.
Цей шлях, хоч і важкий, відродив радість та зв’язок, які ми колись поділяли, довівши неоціненну роль професійної допомоги у подоланні криз у шлюбі.