Молоде життя Алли було бурхливим. Її мати, Ганна Борисівна, з останніх сил справлялася з нею. Щоб забезпечити доньку, Ганна старанно працювала. Поодинці вона виростила доньку, але не змогла тримати її у вузді.У 20 років Алла стала мамою. Особа батька дитини так і залишилася загадкою: Алла відмовилася назвати його ім’я.
Ганна Борисівна взялася і за виховання дочки Алли. Провівши кілька місяців у ролі домогосподарки, Алла вирішила набратися досвіду роботи. Ганна допомогла їй знайти роботу на фабриці. Алла, як одинока мати, була поставлена в чергу на отримання житла. Отримавши свою квартиру, Алла звільнилася з роботи.
Згодом вона знайшла собі хлопця і остаточно залишила дочку під опікою матері . Алла із хлопцем займалися торгівлею, але фінансово допомогти вихованню дитини не могли, чи не хотіли, переклавши всю відповідальність на Ганну Борисівну.
Зрештою, хлопець пішов від Алли через суперечку, пов’язану з квартирою. Однак Алла швидко знайшла нового коханого, здала свою квартиру та переїхала до нього.
Коли дитині, Лізі, виповнилося шість років, Алла забрала її у бабусі, незважаючи на опір дівчинки. Ганна Борисівна сподівалася, що Алла виявиться гарною матір’ю.
Але коли одного разу Ганна приїхала без запрошення, вона застала Лізу, обтяжену важкими домашніми справами у 10-річному віці. Розлючена, вона забрала Лізу, пригрозивши відсудити батьківські права, на що Алла промовчала.
Ліза росла, доглядаючи хвору бабусю і працюючи після школи. Раптом Алла, вже розлучена, знову з’явилася, стурбована майном своєї матері. Дізнавшись, що мати заповіла квартиру Лізі, Алла розлютилася і поклялася оскаржити заповіт.
Після смерті Ганни Алла подала на Лізу до суду. Вона звинуватила Лізу в тому, що вона дозволила Ганні піти з життя, і сказала, що заповіт недійсний через стан здоров’я Ганни.
Однак претензії Алли були відхилені, і Ліза подала зустрічний позов на половину квартири, яку Алла колись отримала як одинока мати. Визнавши приватизацію незаконною, суд задовольнив позов Лізи.
Алла, усвідомлюючи своє скрутне становище, благала Лізу дозволити їй хоча б залишитися у своєму будинку. Незважаючи на образу на матір, Ліза погодилася.Навчена Ганною жити скромно і сумлінно, Ліза задовольнялася тим, що мала. Вона лише жалкувала про втрату коханої бабусі та була рада, що зберегла у власності половину маминої квартири.