Як тільки Микита зачинив вхідні двері, то насамперед заявив, що втомився від усього – на превелике збентеження Зої, яка готувала обід. Микита, пропрацювавши на останній роботі всього три місяці, був відомий тим, що часто змінював робоче місце через незадоволення колективом, або зарплатою, або навантаженням. Зоя, не особливо здивована розголосом Микити, запросила його до столу, сподіваючись обговорити це питання в спокійній обстановці.
Микита висловив бажання відволіктися від рутини обідів, роботи та сімейних обов’язків, пристрасно бажаючи перепочинку, щоб просто нічого не робити. Намагаючись зрозуміти чоловіка, Зоя запропонувала відпустку, але Микита пояснив, що хоче постійнішу форму відпочинку, а потім розкритикував Зою за те, що вона не була фінансово продуктивна під час декретної відпустки. Розмова виявила нереалістичні очікування Микити та його порівняння їх становища з життям його сестри, заробіток чоловіка якої дозволяв їй таку розкіш, як не працювати.
Зоя не могла зрозуміти логіки чоловіка. Вона підкреслила свої зусилля щодо ведення домашнього господарства, незважаючи на складні обставини їхньої родини. Наступного дня Микита оголосив про свої плани провести відпустку з сестрою, що фінансується його матір’ю, знову залишивши Зою в подиві. Того вечора вона зібрала валізу Микити, а потім і свою, розмірковуючи про вплив свекрухи на їхнє життя. Того ж вечора Зоя вирішила взяти своє життя під контроль, переїхавши до нового міста, де покійна бабуся залишила їй квартиру та дачу.
Вона швидко пристосувалася до нового оточення, знайшла роботу і записала дочку в дитячий садок, одночасно займаючись шлюборозлучним процесом. Наступні спроби Микити примиритися були зустрінуті твердою позицією Зої щодо створення мирного та стабільного життя для себе та своєї дочки, вільного від потрясінь та маніпуляцій минулого. Вся ця історія завершилася новонабутою незалежністю Зої та усвідомленням Микити згубного впливу матері на його шлюб та особистісне зростання.