Віка була гарною і доброю дівчиною, яка завжди мріяла про кохання та щастя. Але коли батьки вирішили, що вони знають краще, що їй потрібно – її мрії зруйнувалися. Вони вирішили, що їй слід вийти заміж за Ігоря – сина їхніх багатих знайомих. На весіллі Віка намагалася посміхатися, але очі її були сумними. “Ти така гарна наречена,” – шепотіла їй мати. “Ти вдячна нам за такого чоловіка?” “Так, мамо,” – механічно відповідала Віка, приховуючи сльози.
Відразу після весілля Ігор почав показувати своє справжнє обличчя. Він зневажливо ставився до Віки, критикував її за кожну дрібницю і часом навіть піднімав на неї руку. Якось, коли Віка приготувала вечерю, Ігор без видимих причин розбив тарілку об стіну. “Ти що, не вмієш нормально готувати?” – крикнув він. “Пробач, я постараюся робити все якнайкраще,” – тихо відповіла Віка. Вона часто плакала ночами, мріючи про те, щоб піти від нього.
Але вона боялася подати на розлучення, знаючи, що батьки будуть проти. Якось, коли Віка була у своєї подруги Маші, вона розповіла їй про все. Маша була здивована. “Ти не можеш так жити, Віка,” – сказала Маша. “Ти маєш подати на розлучення.” “Але батьки ніколи цього не приймуть”, – заперечила Віка. Маша взяла Віку за руки. “Ти думаєш, вони хотіли б, щоб ти страждала? Ти заслуговуєш на краще.” Слова Маші дали Віці сили, і вона вирішила поговорити з батьками. Коли вона прийшла до них додому, ті були здивовані.
“Мамо, тату, я не можу більше так жити,” – почала Віка. Мати зітхнула. “Ми знаємо, що Ігор не ідеальний…” “Не ідеальний?” – перебила Віка. “Він жахливий! Я не можу залишатися в цьому шлюбі.” Після довгої розмови батьки Віки, хоч і важко, але зрозуміли її рішення. Вони підтримали її, коли вона подала на розлучення. Віка знайшла сили почати життя з чистого аркуша, і, завдяки підтримці близьких, вона змогла пережити цей важкий період свого життя.