– Дмитро, ти скоро приїдеш? – спитала Галя, подзвонивши чоловіку на роботу. – Скоро. Вже майже закінчив, – відповів чоловік. – Ну, давай, не затримуйся! Розмова тут є, – раптом сказала дружина. – Щось сталося? – Захвилювався Дмитро. – Та як тобі сказати… ще не трапилося, але поговорити треба, – Галя явно була схвильована, але зважаючи на все, жодної біди поки не сталося. За п’ятнадцять хвилин глава сім’ї вже заходив у квартиру. – Що тут у вас трапилося? – обережно спитав він у дружини. – Переодягайся, мий руки, там не потрібно прямо все кидати і рятувати Всесвіт, – вона поцілувала чоловіка і злегка підштовхнула у бік ванної. Незабаром він завершив усі необхідні процедури, переодягся, і вийшов у вітальню. – Ідемо, – дружина повела його до кімнати дочки. Майя сиділа на своєму дивані, з червоними від сліз очима. – Ну що сталося? – Дмитро намагався бути спокійним.
– У доньки своєї спитай, – фиркнула Галя, – давай, розкажи татові, що ти надумала! Майя ще більше надулася, відвернулася до вікна, явно не бажаючи озвучувати свої проблеми. – Так, дівчата, – Дмитро рішуче хлопнув долонею по столу. – Або ви зараз спокійно, без істерик, зайвих емоцій розповідаєте мені, в чому проблема, або розбирайтеся з нею самі, а я піду відпочивати після роботи! – Ми тут заміж зібралися, – з їдким сарказмом доповіла дружина. – Прямо сьогодні, не відкладаючи! – Тобто? – трохи здивувався Дмитро. – Прям ось так от заміж? За кого, як не секрет? Оскільки Майя вперто мовчала, віддуватися знову довелося мамі Галі: – Олег Микитенко, пам’ятаєш, заходив останнім часом часто. – Ага, значить… Так, дочко? Майя вперто мовчала. – Отже, так, моя люба. Ану, швидко закінчуй ці ігри. Я що, тут витанцьовувати перед тобою маю, щоб щось дізнатися? – уже всерйоз заговорив батько. – Ми з Олегом любимо одне одного! – раптом сказала дочка. – Він найкращий, і ми з ним одружимося! – Ну от, хоч якась ясність з’явилася, – зітхнув голова сім’ї, – він що з тобою разом навчається?
– Так, в одній групі. – Перший курс, – чи розуміючи, чи приречено зітхнув Дмитро, – діти… – Ми не діти! – підкинулася дочка. – Нам уже по вісімнадцять є, ми повнолітні! – Ну добре. Якщо ви повнолітні, то дорослі, я так розумію? Тоді й говоритимемо, як дорослі. – Я не хочу говорити! Зараз почнеться: “Ви ще молоді, треба почекати, стати на ноги, перевірити свої почуття” та інша нудна бодяга. Ви дорослі, розумні, правильні, не можете зрозуміти просту річ: ми кохаємо одне одного, у нас почуття! А ви хочете все зруйнувати! – Я, дочко, нікого руйнувати не збираюся, – стомлено зітхнув батько, – я хочу розібратися у всьому. Значить, ви з Олегом любите одне одного, так? – Майя зухвало кивнула. – Це вже тішить. І ви хочете одружитися? Обидва хочете, чи тільки ти? – Тату, не треба намагатися образити Олега. Він також хоче, щоб ми одружилися. – Ну, молодці. Отже, бажання у вас є. А де ви житимете, на які кошти? Ви продумали ці запитання? – Це не важливо! Якщо ми любимо одино одного, то решта не має значення! – палко вигукнула дочка. – Майя, тобі скільки років? – тихо спитав батько. – У мене таке враження, що ти не на першому курсі університету, а у першому класі.
Яке б не було кохання, жити десь треба, їсти щодня треба? Потрібно. Ви куди спішете? Прям ось завтра одружитися, що вам, невтерпець? Ніхто ж не проти твого Олега, нехай приходить, познайомимося, поговоримо, з його батьками зустрінемося… Правильно я говорю? – обернувся він до дружини. – Дуже навіть правильно, дорогий. Але є один нюанс… Поспішати їм є куди. – А що, Олега на службу забирають? – Ні, не на службу, і не Олега. Майю, а ти чого мовчиш, все я маю озвучувати? – Я не мовчу, – сердито буркнула дочка, – у нас з Олегом буде дитина. – Та-ак, – здивовано пробурмотів Дмитро, – І що ж ви збираєтесь робити? – Одружитися! Народжувати! І не надумайте мене відмовляти на… на це саме! Наша дитина народиться! – Так, ну, заспокоїлася! Ніхто не збирається ні на що вмовляти тебе, тут треба самим розібратися. Скажи краще, батьки Олега знають? – Він сьогодні… Ми домовилися, що кожен сьогодні поговорить із батьками… – І що? Він ще не дзвонив про результат? – Н-ні… – Добре, як зателефонує, скажеш мені. А поки дайте мені повечеряти, бо з вашими пристрастями голодним залишуся. Вони з дружиною пішли на кухню, де Галя швидко розігріла вечерю та поставила тарілку перед чоловіком. – І що ми будемо робити?
– тихо спитала вона. – Не знаю поки. Ось чесно, не знаю. Давай почекаємо, що скажуть його батьки, може, разом і прийдемо до якогось рішення… Щойно закінчилася вечеря, як прийшла невесела звістка від Олега: батьки категорично проти, у них відбулася важка розмова, що закінчилася сваркою. Погана справа… Ще через п’ятнадцять хвилин Майя вийшла у вітальню з телефоном у руках і тихо сказала, закриваючи мікрофон: – Мама Олега. Хоче поговорити з кимось із вас… Галя виставила перед собою схрещені руки: – Милий, поговори ти, будь ласка, я не можу… Дмитро докірливо глянув на дружину, але слухавку взяв, увімкнувши гучний зв’язок, і приклавши палець до губ. – Алло, привіт, я тато Майї, Дмитро Сергійович. – Лариса. Мати Олега. Наш син сьогодні заявив, що вони з вашою дочкою зустрічаються. І, судячи з її становища, вже встигли перейти до більшого. І мають грандіозні плани. Ви знаєте? – Так, ми говорили з Майєю. – Дуже добре. Тепер попрошу вас врахувати, що ми категорично проти цих грандіозних планів, – вона вимовила це слово з їдким сарказмом, – планів! Нашому синові треба вчитися, здобувати спеціальність, робити кар’єру. Одруження на першому курсі, а тим більше дитина не входять у наші плани. – У наші плани поспішне заміжжя доньки теж, знаєте, не входило. Але ж у Майї буде дитина, від вашого сина, між іншим. І що з цим скажете робити? – Це, вибачте, ваші проблеми, Дмитре Сергійовичу. По-перше, я далеко не впевнена, що це дитина Олега.
По-друге, навіть якщо це так, то цей фокус – терміново одружуємося, бо я вагітна – з нами не пройде. Я вважаю, ваша дочка, як будь-яка дівчина, прагне заміжжя, тим більше, що Олег не з простої родини, з хорошої родини, з квартирою і становищем, так що, по-жіночому я все розумію, але як мати зроблю все, щоб ви залишили мого сина у спокої. Це не тільки моя позиція, чоловік вважає так само. Ми поговорили із сином, і він погодився з нашими доводами, і просить передати вашій дочці, щоб вона більше його не турбувала. Нехай вона робить що хоче, чи народжує, чи… нас це не стосується. Усього доброго, прощайте. Пролунали короткі гудки. Дмитро обвів важким поглядом своїх жінок і похмуро промовив: – Всі чули? Коротше кажучи, народжувати будемо – дитина не винна, що її батько негідник. Нічого страшного. Прийде час, візьмеш академ, потім повернешся, не ти перша, не ти остання. Матеріально підтримаємо, і з дитиною посидимо. А з цими… розберемося ще. Негідники які! Я не я, і хата не моя. Ну все, заспокойтеся, поплачте, якщо хочете, але недовго. Впораємося! Він відкликав жінку і тихо сказав: – Давай ти сьогодні Майю до себе забирай, щоб вона не начудила чогось.
Пошепчеться з нею, заспокоїш якось. А я в її кімнаті ляжу. За годину пролунав дзвінок у двері. – Кого це нелегка принесла? – сердито буркнув Дмитро, і пішов відчиняти. Незабаром він з’явився у вітальні у супроводі молодого чоловіка. – Олег! – Майя кинулася до хлопця, – Ти прийшов за мною? – Так, за тобою. Дмитре Сергійовичу, Галино, я приїхав до вас забрати Майю. – Куди забрати, як не секрет? – Ще не знаю. Напевно, винаймемо квартиру. Ми повнолітні, тож прошу нам не перешкоджати! Ти поїдеш зі мною? – Запитав він Майю. – Звісно! Куди завгодно! – Так, стоп, – глава сім’ї підняв руку, – Пару питань для преси. Твоя мама сказала, що ви всією сім’єю проти вашого рішення з Майєю, і ти в тому числі. – Не зовсім так, Дмитре Сергійовичу. Це вирішила мати. Тато з нею згоден апріорі, – він ужив це рідкісне слово цілком природно, не малюючись, і не виколупуючи його з куточків пам’яті, – а я тільки вдав, що вони мене вмовили. Потім взяв гаманець із паспортом та банківською картою, і ось я тут. – Та-ак, цікаво! – Тато Дмитро явно був приємно здивований. – Тепер ти хочеш забрати Майю, винайняти квартиру, а на які, вибач, кошти? – Я підкопив трохи, працював вечорами, у мене блог із підписниками, свій канал. На кілька місяців вистачить, на оренду та на їжу, а там ще зароблю. – Ага, непогано, непогано … Що скажеш, дружина, відпустимо дочку? Молода людина начебто не така проста, як ми думали. – Навіть не знаю, – знизала плечима Галина, – Куди, на ніч дивлячись… – Правильно думаєш, на ніч дивлячись не треба відпускати. Тепер давайте з вами визначатись. Значить одружуватися будете? «Так!» – відповіли обидва.
– І дитину народжуєте? Та ж відповідь. – Тоді ми вас підтримаємо, але є кілька умов. Перше – ти всіма шляхами шукаєш примирення з батьками, а ти, Майя, його підтримуєш. Олег сьогодні залишається у нас, нічого хитатися на по ночах. Постелимо тобі у вітальні, для нас ти поки що просто гість, друг дочки. Напишеш своїм, що ночуєш у друзів. Потім підготуєш їх до суворої правди, але без сварок! Навчання не кидати! Особливо тобі, – він кивнув у бік Олега, – Майя в декрет піде, потім наздоганятиме. Ми підтримаємо, як можемо, і грошей підкинемо, і з дитиною посидимо, але за вас не працюватимемо. Розпис поки що пропоную робити не особливо галасливий – кошти поберегти потрібно. Потім можна і на повну відгуляти. Ви погоджуєтесь з такими умовами? – Так, – без вагань відповів Олег. – Ну… я все ж таки весілля хотіла, справжнє, з фатою, лімузином, гостями, – розчаровано простягла Майя. – Не час поки що! – заперечив наречений. – Розпишемося по-тихому, а потім вже, через рік-другий і весілля відгуляємо. – Добре як скажеш… – Ну все, діти, плани зрозумілі, завдання поставлено. Готуємося на сон, завтра всім вставати рано. Все ж таки Галя спіймала чоловіка, коли він зайшов на кухню попити води. – Слухай, все хочу тебе спитати, як це ти так різко курс змінив? – Різко, кажеш? Мене після розмови з цією.., його матінкою, аж трясло. І тут заявляється цей, як я думав, мамин синочок. А виявилося, що він справжній чоловік, не відступив, кохану не покинув. За такого можна й доньку заміж віддати! – Ти як завжди маєш рацію, любий! – Вона поцілувала чоловіка, і пішла розподіляти всіх по спальних місцях.