Наталія прокинулася за дві хвилини до дзвінка будильника. За вікном дзвінко цвірінькав якийсь життєрадісний воробей і його настрій передався Наталії. До того ж, вона нарешті виспалася за останні кілька місяців. Наталя швидко піднялася і побігла на кухню, готувати сніданок собі і дочці- студентці. Коли у неї майже все вже було готове в кімнаті дочки затрезвонив будильник. Потім він знову затрезвонил. І лише на третій раз будильнику раз вдалося підняти Танюшку. Країм очєй Наталя побачила, як дочка човгає в туалет і весело побажала їй доброго ранку. Таня не відповіла. Коли Тетянка вийшла з ванної і побрела назад у кімнату, Наталя ще раз її привітала. У відповідь – тиша.
Наталія занепокоїлася і пішла слідом за дочкою. — Щось сталося, Танюша, — озабоченно запитала вона. — З чого ти взяла, — грубо запитала донька. — З того, що ти два рази проігнорувала мене. Я бажаю тобі доброго ранку, а ти мовчиш. — Ну мам, яке, до біса, доброго ранку. Мені і вставати було важко. Я спала всього три години. — Припустимо, — почала злитися Наталя, — але це ж не моя вина. Ти сама повернулася вчора чорт знає коли, та ще й до ранку зависала в безглуздому ноутбуці. — Мам, не починай… — Що?! – від підвишеного настрою не залишилося й сліду. – Доросла стала, так? Мати вже не потрібна?! Її можна ігнорувати і затикати?! Наталя пішла в свою кімнату і з ри даннями уткнулася в подушку.
Таня тихо зайшла в кімнату матері: — Мам, ну не треба, будь ласка… — Йди снідати, Таня, а то в інститут запізнишся. — Тобі теж треба снідати. Підемо, а? — Я вже наїлася… — Мам, з добрим ранком… Наталія пирхнула. — Мамо, прости мене, будь ласка, за все пробач. — І ти мене прости. Я здається перегнула палицю… — Ти не винна, мам. Просто тобі треба піти з цієї твоєї роботи. Останнім часом ти сама не своя. З цими словами дочка вийшла з кімнати, а Наталя замислилася. Так, робота в школі важких дітей була не з легких і вона дійсно дуже розхитала її нерви. — Неужелі проблема була тільки в цьому? – запитала сама себе Наталя. Відповіді у неї не було.