– У них є дві квартири та одна дача, і всі вони залишили своєму Андрію, уявляєш? – Скаржилася Маша подрузі по телефону. – А в нього, що, житла свого нема? Чи могли б хоч між вами поділити… – У Андрія самого дві квартири є у місті. Не дарма я їх із самого початку не злюбила. І справді, Маша з першого дня знайомства зі свекрухою показала свій характер. Вона одразу дала зрозуміти свекрам, що старанну наречену вони з неї не отримають.
Якось Світлана Михайлівна попросила називати її «мамою», на що Маша вкотре відповіла невдоволенням: – У мене вже є мама, друга мені не потрібна, дякую. Ситуація погіршилася, коли народився первісток Маші та Кирила. Хоча здавалося б, мало бути все навпаки… Маша не дозволяла свекрухі часто бачитися з онуком. Коли жінка приходила в гості, Маша вдавала, що вдома нікого немає, хоча свекруха чудово бачила, що там горить світло. Потім зв’язок Кирила з батьками повністю обірвався. Маша не ходила на свята до свекра, а чоловік без дружини теж до батьків не частував.
Однак, дізнавшись про рішення свекрів, Маша не стрималася, зателефонувала свекрусі, висловити свою думку щодо цього, проте у відповідь отримала неслабку віддачу. – А ти що, думала, ви викреслите нас із вашого життя, а ми вам потім зароблене роками на блюдечки піднесемо? Помиляєшся, люба. Андрій про нас завжди дбав, допомагав у всьому, та й його дружина також. А онуки… вони щовихідних у нас проводять. Я вважаю, кожен отримав те, що заслуговував, і нема чого істе рити на порожньому місці.