У мене є двоюрідна сестра Таня, і ми з нею з дитинства дуже близькі. Коли я закінчила 9 клас, то Таня 11, і ми разом поїхали до міста, щоб навчатися. Жили з Танею в одній кімнаті гуртожитку. Хоч у нас було різне коло спілкування, але ми все одно багато часу проводили разом. А у вихідні або на свята приїжджали до нашого рідного села. Після навчання Таня вийшла заміж за міського і залишилася жити там, а я за сільського і переїхала назад у рідне село.
Але ми все одно nродовжували підтримувати з Танею міцний зв’язок, коли вона приїжджала до нас у гості зі своєю сім’єю, то це були найцінніші гості. А ми з чоловіком рідко коли вибиралися із села до міста, бо залишати все господарство нема на кого. Тільки максимум на одну добу, і бігцем назад додому. Минав час, у нас із Танею вже діти виросли. І тут Таня повідомляє, що її донька за тиждень виходить заміж.
-Ой, Танюш, а що ти так пізно сказала? Потрібно зрозуміти, на кого господарство залишити. Так ще встигнути купити сукню до весілля. -Ні, ну що ти … ми всі розуміємо, у вас же з чоловіком багато справ. -Та нічого страաного, якщо така важлива подія. Весілля один раз у житті, зараз попросимо сусідів, може доглядають за коровами.
-Не треба, зупинися. Ти можеш не приїжджати, просто гроші як подарунок відправ і все. Тим більше на весіллі всі будуть міські, а ви одні з села, якось не дуже виглядатиме. Я навіть не знала, що сказати після цього. Тобто я сім’ю Тані завжди зустрічала за найкращим розрядом, а вона со ромиться того, що моя сім’я з села, хоча сама все життя у нас прожила. Мені було приkро, я мовчки перерахувала гроші на весілля, але більше не спілкувалася із сестрою.