Наша мама дуже ощадлива, іноді занадто. Як її з дитинства привчали, так вона живе й досі. Свій одяг вона носить роками, і нас із сестрою тому ж навчала, лаючи за кожну куплену шкарпетку. Дитинство її пройшло у великій та небаrатій родині, де доводилося доношувати речі за родичами. Таку манеру вона перенесла і в нашу сім’ю, хоча цього не потрібно було: жили ми не бід но. Вона змушувала нас із сестрою користуватися одягом один одного, не звертаючи уваги на різні переваги. Вона економила на гардеробі, ходила із латками, додавала рукави та подоли.
Подарунки, які нам дарували бабусі чи тітки, вона забирала та залишала на найкращі дні, а потім усе передаровувала іншим. А потім, коли ми виросли, і почали куnувати все, що хотіли, то викликали гнів мами: навіщо куnувати дві помади – їй було незрозуміло. Також вона берегла посуд, залишаючи сервіси на свята, використовуючи тарілки та склянки з уламками та тріщинами. І з постільною білизною була та сама ситуація: все нове лежало в шафах, а ми спали на потертих простирадлах. Зараз у нас із сестрою сім’ї, нещодавно у мене народилася маленька дитина, придане якої стало причиною розбіжності між мною та матір’ю. Мама притягла дитині наші дитячі речі, яким було понад 20 років.
Вона радила нам використовувати їх, а наші поkупки залишити на майбутнє чи подарувати комусь. -Краще вже заощадити, дитина все одно не розуміє, що носить, – радить мама, а мені не байдуже, у чому моя дитина, я для її кращого життя працюю. А сусіди на нас із сестрою косо дивляться: ми в обновках, а мати в рваному та потертому ходить. Усі нові речі зберігає. Якось ми з сестрою вирішили потай викинути її старий одяг, так вона сkандал влаштувала і повернула все на місце. Лише дивуюся, як молода жінка все залишає на потім? Добре, ми з сестрою не пішли у неї і живемо, як вважаємо за потрібне.