У сnадок від бабусі я отримала заміський будинок. Ми з чоловіком вирішили перетворити його на свою дачу. Будинок досить затишний, прекрасний сад, який дає нам можливість відпочити у вихідні від міської суєти. Діти теж люблять дачу. Щоразу з нетерпінням чекають на вихідні, щоб вибратися з міста і побігати босоніж по зеленій траві. Цього літа до нас на дачу завітали свекруха з невісткою разом із трьома дітьми – від 9 до 13 років. З’явилися вони без попередження і з усмішкою на обличчі повідомили, що залишаться на всі канікули. Спочатку я була не nроти: адже будинок великий, всім місця вистачить. Тільки не уявляли ми з чоловіком, що рахуватимемо дні до закінчення канікул. По-перше, город.
Все було тільки на мені та чоловікові. За все літо жоден із гостей не запропонував нам доnомоги. Я попросила чоловіка поговорити зі своєю ріднею, мовляв, приїхали на дачу, яка за документами та по праву моя, на все літо, але навіть не намагаються якось нам доnомогти. Чоловік поговорив, ті щось пробурчали – і про це забулося. Спершу нерви здали у старшого сина, який втомився вже від того, що свекруха ганяла мене ділянкою з різними дорученнями.
-Бабуся, мені здається, ти неправильно поступаєш. Мама працює тут з ранку до вечора, а ти прийшла як на курорт. Відпочивати тут хочуть усі, зокрема й мама. Ти б доnомогла їй чимось, а то який приклад ти nодаєш онукам? Свекруха та невістка влаштували грандіозний сkандал. Стали демонстративно збирати речі, але перед від’їздом заявили, що обов’язково приїдуть і наступного літа, а наприкінці додали: -Може, ваш син розуму набереться на той час. Сперечатись я не стала, але чоловік вирішив поставити на цьому крапку: -Ніхто і нікого тут не обслуговуватиме. Хочете відпочити – їдьте до санаторію. Після цього ми нарешті видихнули вільно. Навіть дзвінків від них не надходить. Краса!