Я вважала Арсенія ідеальним чоловіком та батьком, поки нашому синові не виповнилося 6 місяців. Тепер я бачу перед собою зовсім іншу людину.

Після народження сина мій чоловік кардинально змінився. Спочатку він з нетерпінням чекав спадкоємця, але незабаром після народження дитини його ентузіазм згас – і тепер він віддав перевагу комп’ютеру спілкуванню з сином.Його нова постать різко відрізнялася від того чоловіка, за якого я вийшла заміж і з впевненістю народила дитину після 8 років спільного життя.Колись ми відклали весілля, щоб налагодити своє фінансове та кар’єрне життя, і в результаті накопичили достатньо коштів, щоб купити будинок без іпотеки. Коли ми відчули, що готові, то й вирішили створити повноцінну сім’ю.

Арсеній був дуже радий вагітності і з головою поринув у підготовку до батьківства, чим навіть здивував мене, внаслідок чого ми стали предметом заздрощів багатьох моїх подруг, чиї чоловіки були менш залучені до процесу.Самовіддача Арсенія тривала до 6-місячного віку нашого сина, після чого він поступово відійшов від справ, віддаючи перевагу роботі та особистому часу перед сімейними обов’язками.

Advertisements

Прохання допомогти з сином приводили до сварок та його скарг на втому. Він не хотів звертати уваги на те, що я теж вимотувалася, доглядаючи дитину.Ситуація ускладнилася тим, що обидві наші сім’ї стали на його бік, стверджуючи, що турбота про дитину – це передусім мій обов’язок.

Незважаючи на їхнє запевнення в тому, що батьківський зв’язок відродиться, я борюся з зростаючим дисбалансом у наших відносинах та емоційними переживаннями через те, що почуваюся самотньою у виконанні подружніх та батьківських обов’язків.Розмови про проблеми ні до чого не призводять, змушуючи мене взагалі сумніватися у майбутньому нашої родини та у прихильності Арсенія.

Advertisements

Leave a Comment