Марія завжди вважала, що її діти не такі, як усі. Вона чула від своїх подруг історії про невдячних дітей, але думала: «Я своїх виховала правильно, зі мною такого не станеться».Не покладаючи рук, Марія працювала, щоб забезпечити кожного зі своїх трьох дітей житлом, і це у неї вийшло.Старшій дочці вона віддала сільський будинок, що дістався їй у спадок, середній дочці – залишила квартиру, а синові – купила нову квартиру.
Потай від них Марія купила також однокімнатну квартиру для себе, плануючи зробити їм сюрприз, адже діти, як вона думала, зрадіють, дізнавшись, що мати має свій куточок, свою зону комфорту.Вирішивши також перевірити кохання своїх дітей, Марія спочатку відвідала старшу дочку та попросилася переїхати до неї.- Тобі буде краще з сестрою в місті, – відмовила їй дочка.
Розчарована Марія звернулася до середньої дочки, яка холодно відповіла:- Чому б тобі не переїхати до сина? Ти ж купила йому нову квартиру.Зрештою, Марія прийшла до сина. Його дружина була з жахом від ідеї жити зі свекрухою.- Я не хотіла жити навіть із власною мамою, не кажучи вже про чужу, – вигукнула вона.
У душі Марія зрозуміла, що стала зайвою для своїх дітей, хоч присвятила їм усе своє життя. Серед болю Марія знайшла втіху в одній думці: вона була вдячна за однокімнатну квартиру, яку вона розсудливо купила для себе, не сподіваючись на дітей.