Віра Іванівна відзначала свій день народження у колі близьких друзів. Несподівано до них приєдналася Валя, давня однокласниця. Вони зустрілися нещодавно, після довгих років розлуки.
Віра Іванівна відзначила, як молодо виглядає Валя, і пожартувала, мовляв, їй заміж треба вийти, поки вона така молода і прекрасна.
На вечірці було жваво, Валя танцювала та жартувала, привертаючи увагу, зокрема, сусіда Віри, Івана Петровича. Вони потоваришували, і після цього часто виходили на вулицю побалакати.
Незабаром Валя стала часто бувати у Віри. Якось Іван Петрович, якому Валя дуже сподобалася, зайшов запросити сусідку на свій день народження. На святі Валя помітно наблизилась до Івана. Не дивно, що за місяць Іван пішов від дружини Ніни.
Ніна зізналася Вірі, що дуже засмучена відходом Івана. Вона відчувала себе покинутою після довгих років турботи про нього. Віра, відчуваючи себе частково винною в тому, що Валя знову з’явилася в її житті, спробувала втішити Ніну. Вона порадила Ніні зосередитися на собі. Жінки стали багато часу проводити одна з одною, стали близькими подругами, разом займалися скандинавською ходьбою, пекли улюблене печиво та влаштовували вечори серіалів, що омолодило Ніну за пару місяців.
Якось Віра зіткнулася з Іваном на вулиці. Той виглядав виснаженим і розповів, що зайнятий господарством та городом у сільському будинку Валі. Він нарікав на відсутність власних онуків, натякаючи на деякий жаль з приводу своїх дій.
Через два роки заплакана Ніна розповіла Вірі, що Іван повернувся, розкаявся та захотів відновити їхні стосунки. Незважаючи на жалість, Ніна відмовилася та шукала підтримки у подруги.З чуток, якщо Валя все ще залишалася сяючою, то Іван виглядав старшим на 10 років і шалено нещасним. Зроблений ним вибір визначив його життя (і не тільки).