Я пам’ятаю, як одного разу висловився перед своїми колегами.”У ці вихідні мені знову доведеться йти в магазин”, – нарікав я. “Я просто більше не можу з цим справлятися. Спочатку вона хотіла нову мікрохвильову піч, а тепер каже, що їй потрібна куртка!”Хлопці глянули на мене співчутливими очима. Вони всі знали, як мені було тяжко. У моєї дружини була своєрідна риса характеру – вона була скупа на власні гроші і в той же час щедро витрачала мої . Мені здалося, що вона думала, ніби в мене десь захована машинка для друку грошей. Але я був звичайним офісним працівником, який отримував пристойну, але середню зарплату.
“Я тільки сьогодні одержав свою зарплату”, – зітхнув я. “І тепер я маю витратити гроші на куртку”.
“Хіба це не десята куртка за цей рік?” – пожартував новий працівник, Олег.
“Не десята, але, точно, третя. Вона стверджує, що їй ніяково одягати на роботу старі речі!” Володимир, найстарший із нас, пирхнув:”Наші батьки носили один і той же одяг протягом двох десятиліть! І тепер вона хоче щось нове кожен сезон. Можливо, це ти винен у тому, що розпестив дружину?”Олег, спантеличений, перебив:
“Чекай, адже вона теж працює, вірно? І все ж ти купуєш всі предмети домашнього вжитку і навіть її одяг?””Вірно”, – визнав я, опускаючи голову.Запанувала важке мовчання, і невисловлений осуд наповнив повітря. Тим часом, моя дружина Вероніка виливала свої почуття своїм подругам.
“Все починалося так добре”, – розповідала вона зі сльозами на очах. “Спочатку ми вирішили, що моя зарплата покриватиме наші щоденні витрати, тоді як зарплата Віктора піде на більші покупки. Але тепер він рахує кожну копійку і критикує мене за будь-які непередбачені витрати”.
Потім вона розповіла історію про нашу зламану мікрохвильову піч.
“Коли я запропонувала купити нову, він вибухнув від гніву. І навіть після покупки він постійно нагадував мені про свої “жертви”. І ось тепер моя улюблена куртка порвалася. Я показала Віктору, чекаючи співчуття, але натомість він почав говорити про те, що я завжди шукаю, як витратити його гроші. Я не знаю, що робити”.У кімнаті було тихо, але атмосфера була насичена невисловленими словами про мене, Вероніку та всю нашу ситуацію.