У мене троє дітей: двоє синів і дочка Тамара, яка втілює собою самовідданість аж до самозречення.Протягом усього свого життя вона ставила чужі потреби вище за свої, ніколи не залишаючи часу на особисте дозвілля. Незважаючи на мою пораду розставити пріоритети, вона продовжує надмірно служити своїй сім’ї, особливо – невдячному чоловікові та дітям.Її чоловік у всьому покладається на неї, практично не беручи участі в домашніх справах. Ця динаміка поширюється і на їхніх дітей. Життя Тамари обертається навколо задоволення їхніх потреб.
Її вже дорослий син досі щодня повертається додому, щоб поїсти приготований нею обід, а дочка – студентка університету – отримує користь від її приїздів на вихідні для прибирання та готування.Схильність Тамари до самопожертви посилилася у зв’язку з майбутнім народженням онука, і вона планує свій час так, щоб допомагати невістці. Через постійні навантаження, природно, страждає її здоров’я, але вона відкладає свій добробут, підлаштовуючи своє життя під народження онука.
Спостерігаючи за життям Тамари, я з величезним болем помічаю відсутність вдячності та турботи про неї з боку тих, кому вона присвячує себе. Її звичка до самопожертви протягом усього життя створює прецедент того, що її благополуччя переходить на друге місце по відношенню до вимог інших людей.Я турбуюся про її майбутнє і бажаю, щоб вона почала нарешті цінувати і ставити себе на перше місце.