Моя дочка, якій зараз 35 років, причаїла на мене глибоку образу. І це незважаючи на те, що вона виросла у стабільній сім’ї єдиною дитиною.Ми з чоловіком добре її забезпечили: дали хорошу освіту, роботу і навіть квартиру, коли вона вийшла заміж. Крім того, ми передали їй садову ділянку бабусі та купили машину.
Незважаючи на всі ці зусилля, вона не дає нам бачитися з онуками. Старший, 9-річний, таємно спілкується зі мною, щоб не засмучувати батьків, а 3-річний взагалі нас не знає.Донька звільнилася з роботи, щоб сидіти вдома, проігнорувавши мою пропозицію повернутися з декрету та наше прохання допомогти з доглядом за дітьми.
У її сім’ї почалися фінансові труднощі, а коли ми спробували допомогти з будівництвом будинку, напруга лише посилилася. Її чоловік вимагав контролю над фінансами, а вона підтримала його, що спричинило серйозний розрив між нами.
Мої неодноразові спроби помиритися були зустрінуті вороже, внаслідок чого я і мій чоловік виявилися пригніченими та відчуженими. Навіть здоров’я мого чоловіка погіршилося через стрес.
Зараз я знаходжу втіху в роботі, беручись за всілякі проекти, аби відволіктися від цього хворобливого відчуження. Я в розгубленості : як налагодити наші стосунки та впоратися з емоційним віддаленням від дочки та онуків?