Коли мій син вирішив одружитися, ми з чоловіком, не бажаючи розчаровувати нашу багату сім’ю, спланували ретельно продумане весілля для нашої єдиної дитини. Список гостей швидко розрісся до 200 осіб лише з нашого боку, а з боку нареченої, менш забезпеченої, де була лише її мати, – до десяти осіб.Після весілля з’явилася можливість заробити гроші в Іспанії, яких би вистачило на покупку квартири для молодої пари. Зі згоди чоловіка я переїхала до Іспанії, плануючи старанно накопичувати гроші протягом чотирьох років. Усі зароблені гроші відкладалися з цією метою, і нічого не вирушало додому.
Через рік після переїзду мені зателефонували і повідомили, що моя свекруха захворіла. Вважаючи за краще не повертатися через минулі напружені стосунки, я домовилася з безробітною невісткою, щоб вона переїхала в наше село і доглядала її. Як компенсація – вона могла тимчасово користуватися однокімнатною квартирою нашого сина.
Здавалося, життя йшло своєю чергою, поки я не дізналася по тривожному дзвінку, що у мого чоловіка з’явилися почуття до нашої сваті. Він відкрито зізнався у своїх почуттях, захоплюючись її добротою та щирістю, заявивши, що його любов до мене згасла.
“Син нічого про це не знає”, – заявив він, коли я поцікавилася.Тепер я розриваюсь. Мені потрібен ще один рік, щоб виконати фінансові зобов’язання щодо купівлі квартири для сина, але ціною можливої втрати чоловіка. Я запитую себе: як мені зберегти сім’ю і не нашкодити при цьому дітям?