Мій син нещодавно розлучився, і спочатку він звинувачував у всьому мене. Хоча я шкодую, що його сім’я розпалася, але вважаю, що вчинила правильно.Довгий час мій син Віталік був неодружений, тоді як його друзі вже завели свої сім’ї. Я переживала, поки він не познайомив мене з Тамарою, сказавши, що має серйозні наміри. Вона мені не сподобалася, але я мовчала, радіючи з того, що син не один.
Невдовзі вони вирішили одружитися та жити з нами. Весілля вони не зіграли, пославшись на дорожнечу, а просто зареєстрували свій шлюб у РАГСі.Мати Тамари незабаром приїхала погостювати до нас спочатку на кілька днів, але після втрати роботи продовжила своє перебування на невизначений термін. Вона нічим не допомагала мені і, здавалося, не поспішала їхати.
Зрештою, ситуація дійшла до того, що син з невісткою запропонували мені з’їхати, щоб моя сватя могла спокійно жити в моєму домі. Вони стверджували, що їй потрібна підтримка.Ошелешена і засмучена такою вимогою, я відмовилася, стверджуючи, що це мій будинок. Син став на бік дружини, твердячи, що ми маємо допомогти.
Все це призвело до конфронтації, після якої сватя вирішила поїхати. Невдовзі після цього Тамара подала на розлучення, заявивши, що не любить мого сина.Ось син і звинувачує мене у всьому тому, що трапилося, але я вважаю, що мала рацію, захищаючи наш будинок. Сподіваюся, колись він це зрозуміє.