Незважаючи на те, що ми з чоловіком намагалися виховувати наших дітей в рівній любові і увазі, вони виросли з почуттям суперництва і фаворитизму, чого ми ніколи не припускали.Починаючи з дитячих склок і закінчуючи дорослими суперечками, вони здавались замкненими в нескінченному змаганні, кожен з низ вважав себе менш привілейованим братом і сестрою.
Їхні постійні скарги та звинувачення зберігалися протягом багатьох років, не звертаючи уваги на наші спроби втрутитися чи прояснити ситуацію.Ми сподівалися, що дорослішання та створення власних сімей послабить напругу, але це лише змістило фокус їхнього невдоволення.
Останньою краплею став похорон батька, де вони ганебно посварилися через його машину. Вражена їхньою поведінкою в такий важкий момент, я вирішила розірвати фінансові зв’язки та перестати підтримувати їхню дріб’язковість.
Вирішивши не передавати їм виручені за машину гроші, я вирішила використати їх для відпустки, щоб відпочити від багаторічних сімейних розбирань.Зараз, розмірковуючи про своє майбутнє, я волію думати про те, щоб організувати свій догляд за допомогою ануїтетного контракту, а не покладатися на своїх дітей у старості.
Їхні постійні суперечки та корисливість виснажили мене, і перспектива миру, хай навіть з чужими людьми, здається мені кращою, ніж подальші сімейні розбрати.Тепер я прагну спокою і незалежності, віддаляючись від метушні, щоб отримати безтурботність у свої останні роки.